Дитина – це не просто інша людина, це зовсім інший психологічний простір, якісно відмінне світосприймання. Тому дуже важливо батькам дотримуватись певних правил, щоб зберегти психічне здоров'я дитини, реалізуючи її творчі здібності.
• Любіть дитину. Не забувайте про тілесний контакт з дитиною. Знаходьте радість у спілкуванні з нею. Дайте їй місце в родині.
• Нехай не буде жодного дня без разом прочитаної книги (день варто закінчувати читанням доброї, розумної книги).
• Розмовляйте з дитиною, розвивайте її мовлення. Кожного дня цікавтесь її справами. Складностями, проблемами, переживаннями, досягненнями.
• Заохочуйте, створюйте умови, дозвольте дитині малювати, розфарбовувати, вирізувати, ліпити, працювати з конструктором.
• Відвідуйте з дитиною театри, музеї, організовуйте сімейні екскурсії.
• Віддавайте перевагу повноцінному харчуванню дитини, ніж дорогому одягу.
• Обмежуйте перегляд телепередач до 30 хвилин на день, регламентуйте роботу біля комп'ютера, віддаючи перевагу обов'язковій прогулянці на повітрі.
• Привчайте і спрямовуйте дітей до самообслуговування, формуйте трудові навички і любов до праці.
• Не робіть із дитини лише споживача, виконавця. Байдужого спостерігача, нехай вона буде рівноправним членом сім'ї зі своїми правами та обов'язками. 
Дорослі повинні забути про насилля по відношення до дітей.

Для тих, хто кричить про необхідність "твердої руки", ми хочемо розповісти історію, яку почули від однієї літньої дами. Коли вона була молодою, люди вірили, що без різки гарної людини не виростиш, - вірніше сама вона в це не вірила, але одного разу її маленький син провинився, і їй здалося, що він вперше у житті заслуговує того, щоб його добре відшльопали. Вона наказала йому піти і самому вирізати різку. Хлопчик пішов і довго не повертався. Нарешті, він повернувся весь у сльозах і сказав: "Різки я не знайшов, але ось тобі камінь, який ти можеш в мене кинути". Тут мати теж розплакалась, тому що раптом побачила все очима дитини. Дитина, мабуть, розмірковувала: "Мама хоче зробити мені боляче, для цього і камінь підійде". Потім вона поклала камінь на кухонну поличку, де він і залишився лежати, як вічне нагадування про обіцянку, яку вона дала собі у той момент, - ніякого насилля.